Привіт, мій друже. Спати йдеш? Ще рано. Дивитись хочеш кольорові сни? Розсіюсь розкуйовдженим туманом Мов реквієм для згаслої весни.
Блог 3-16
Блог 3-16
Ви знаєте, була колись пора, Коли цвіли солодким цвітом вишні, Морями звалися зеленими поля. І лине з серця: «Дякую, Всевишній».
У лісі соловейка чути щебетання, Своїми співами він зустріча світанок, Старого дуба долина зітхання, І шепче листя на деревах: «Ранок». І прокидається навколо усе вмить: Нарциси заспані труть оченята, Ясен невиспаний тужно шумить, І прокидаються маленькі солов’ята. Та раптом кущ край лісу ворухнувся, Стурбовано вовтузиться хтось в листі. То в […]
В вікні – стіна. Літає муха. Годинник миті відміряє. Від правди світу в’януть вуха. А я…Все слухаю й чекаю. Дахи в повітрі пролітають, Що з тарганами не здружились. Із гаманцем хтось рай шукає І рабства пута рве щосили.
“Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години…” Світає. Сріблястий місяця серпанок Втрачає обриси свої. Блакить палає. Темно-червона пелена Краєчок неба накриває. Вогнем покрився край землі. Світає.
Надходить ніч, як кожна в році, Чарує заходу краса. Не чути казки в кожнім кроці, Та славлять Бога небеса. Усе прямує власним шляхом, Іде вперед без вороття, Але на землю миру птахом Прийшла вже Правда і Життя.