Крізь ранкові тумани в осінню пору І в зимову пору снігопадів Я шукаю стежинку таку дорогу До Того, Хто завжди мені радий, Хто усе пробачає, Хто знає все те, Через що опустилися очі. Той, хто з радістю дасть все, що треба, проте Не тому, що від мене щось хоче.

– А що, як «завтра» зовсім не прийде? А що тоді, коли не зійде сонце? Загубиться десь небо голубе І гілка не загляне у віконце? Коли веснянки на твоїх щоках Не матимуть для кого усміхатись? Коли не буде більше сліз в очах Й нікого не прийдеться більш чекати?

Отче наш, ім’я Твоє благословенне Нехай святиться на усі віки. Твоє хай Царство, світу незбагненне, Серця наповнить світлом доброти. Твою прийняти істинну дай волю Всім, хто на небі, всім, хто на землі, Дай прагнути, й наповнитись Тобою,

Нумо грати в асоціації! Вечірня казка, історія про прекрасну принцесу і хороброго принца. Неодмінно випробування триголовим змієм, який тримав принцесу у темниці, і ніхто не міг її визволити. Аж раптом приїжджає принц на білому коні, бере свій дивовижний меч і починає боротьбу. Врешті змій переможений і щаслива принцеса закохується у […]