В вікні – стіна. Літає муха.
Годинник миті відміряє.
Від правди світу в’януть вуха.
А я…Все слухаю й чекаю.
Дахи в повітрі пролітають,
Що з тарганами не здружились.
Із гаманцем хтось рай шукає
І рабства пута рве щосили.
Хтось свій світогляд захищає,
Хтось точку зору всім доводить.
Повсюди – люті «вовчі зграї».
Хоча лишень гієни бродять.
Повсюди гусениць мільйони,
Які гризуть усе готове
І кажуть: «В нас свої закони,
Що слово зробить нам Христове?»
… Любові повен неземної
Близенько зовсім – кокон Світла,
Й туди крізь марева ранкові
Метелики летять розквітлі.
27.06.2013р.
