Кому: Tato_Nebesnyj@(…)
Тема: Молитва журналіста
Минають дні, проходять пори року.
То біль, то усміх. Холод поза плечі.
З якого ж то прийти до Тебе боку
Й сказати тихо: «Тату, добрий вечір»?
Стояти мовчки, смикаючи ремінь,
Кричати вслід утраченим моментам,
Скріпити серце, щоб було, як кремінь
Чи слухати людські аплодисменти?
Людську писати правду об’єктивну
Чи все ж Твоєї істини шукати?
Ох, як же все це, Боже, примітивно!
Ох, як же, Боже, в тім не заблукати…
Нас світ назвав володарями слова,
Акулами пера й клавіатури…
О, як же, Боже, їх вернуть в основи,
Щоб чули звуки, а не партитури!
То в світі хочуть словом володіти,
А нам, Твоїм, хай Слово світом буде.
Хай розлітаються планети і орбіти,
Аби лиш істину Твою почули люди!
… Ну що ж, бувай здоровий, любий Тату,
Бо в мене там дедлайни на підході –
Ще стільки всього треба написати
На веб-скрижалях для онлайн-народу…
Від кого: Tato_Nebesnyj@(…)
Тема: Re: Молитва журналіста
…О так, дедлайни, сину, на підході…
І ненаписаного, справді, як піску.
Пера акулам слова дай свободу –
Скрижаль не напасешся на віку.
Ти тільки там у ніч перед дедлайном,
Коли перо папером мчить вперед
(Аби лишень мерщій, бігом, негайно),
Не забувай, що є ще Головред.
