“Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години…”
Світає.
Сріблястий місяця серпанок
Втрачає обриси свої.
Блакить палає.
Темно-червона пелена
Краєчок неба накриває.
Вогнем покрився край землі.
Світає.
І сонце променем палючим
Колючки нищить без жалю,
І не вблагаєш –
Не залишає ні стебла
І на шляху усе змітає:
Час показати міць свою.
Руїна.
Бо залишилися мільйони
На тій землі лиш будяків.
Лише лавина
Зуміла виправити все.
Прийшла вона і всю долину
Послала в марево віків.
А потім…
А потім літній дощик хлинув,
Нове насіння ожило…
Незнані ноти
В повітрі раптом пронеслись,
І через жертву на Голгофті
Життям нове все налилось.
