Нумо грати в асоціації! Вечірня казка, історія про прекрасну принцесу і хороброго принца. Неодмінно випробування триголовим змієм, який тримав принцесу у темниці, і ніхто не міг її визволити. Аж раптом приїжджає принц на білому коні, бере свій дивовижний меч і починає боротьбу. Врешті змій переможений і щаслива принцеса закохується у принца, всі щасливі… І тут раптом батько принцеси починає загадки усілякі придумувати: піди туди – не знаю куди, принеси те, не знаю що… Та хоробрий принц гідно проходить усі випробування, і усе закінчується весіллям.
Такі милі і дивовижні, ці історії дають плід уяві, і маленька принцеса починає мріяти про свою казку. О, дивовижний світ дитинства! Польоти уві сні, страшні істоти у темних закутках і атрибути, якими чарівниці перетворюють гарбузи на карети…
Та дитина виростає, і світ навколо ясно дає зрозуміти: із казкового вона може зустріти хіба що коня. Та й то не білого скакового, а худу шкапу під ярмом.
О, яку дивовижно жорстоку брехню підсовує принцесам світ! Вони забувають про мрії і погоджуються на «день бабака». Хороша річ – казки, та усі вони виникли на основі реальних речей.
Ось гляньмо лише сюди:
«11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.
12 Очі Його немов полум’я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.
13 І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже.
14 А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях.
15 А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!
16 І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами». (Одкр., 22)
Ось вам і Принц, і кінь білий, ще й не один.
«З Його уст виходив гострий меч…» – хіба не для того, щоб побороти триголового змія і його помічників (усіляких баб яг, кощіїв і далі по списку), і щоб Його принцеса була вільною?
Або ж нумо згадаємо казку про Попелюшку. Хіба не закохався в неї принц, знаючи, хто вона? Але в його домі було достатньо одежі, щоб вона, ставши принцесою, виглядала, як принцеса.
О, Принц на білому коні – величезне лихо для кощіїв і баб яг. Його не люблять карети і кучери, бо Він бачить, що вони – гарбузи і щури. Але Він чекає на принцесу, якій набридне одіж і спосіб життя попелюшки, і яка захоче потрапити на бал, побачити Принца і стати його нареченою.
… «І Дух і наречена говорять: Прийди! І хто чує, нехай каже: Прийди! Хто спраглий, нехай приходить; хто бажає, нехай бере воду життя даром» (Одкр. 22, 17)
P/s Це, звісно ж, не означає, що на тому мають закінчитися пошуки супутників земного життя. Просто шукаймо Принца Небес, а біля Нього обов’язково знайдуться й ті, хто має бути поруч із нами.
