Любов довготерпить. Довгенько терпить!
Чекає погожої днини,
Не кпинить, не ранить, не б’є, де болить,
Удар не заносить зі спини.
Чекає чиїхось натхнення і сил,
Чекає сміливості, волі,
Бажання чекає, невидимих крил –
Щоб впасти не дали додолу.
Любов довготерпить. Чекає нових,
Щораз їстівніших обідів,
Прибитих поличок, таких, щоб на них
Доволі цвіло собі квітів.
І іграшок, складених гарно в кутку,
Малюнків старанних в альбомі.
І справ всіх котячих, нарешті, в лотку,
Без мандрів по цілому домі…
Любов довготерпить. Чекає, болить,
Щоб серце відкрилося правді
І спрагло здійснити відкрите на мить
У тій площині, що назавжди.
Чекає чиїхось натхнення і сил,
Чекає сміливості, волі,
Бажання чекає, невидимих крил –
Щоб впасти не дали додолу.
Без поспіху, злоби, насилля, любов
Довготерпить. Любов все чекає.
Любов відкладає свій гнів знов і знов,
Її терпеливість – без краю.
Любов довготерпить. І мріє по час,
Коли у серцях розіллється.
Вона – наймиліша із чистих окрас,
Перлина, дарована Серцем.
Дарована Богом, бо Бог є Любов,
Відкрита людині без краю,
Любов не зважає на біль. Знов і знов
Любов довготерпить. Чекає.